Схрещені руки гріють мої груди, ще ніби повні життя.
Звідки мені знати, чого вона хотіла?
В пальцях – я, знаю. Складніше сказати що саме – не я.
Не розібрати наголосів мови свого тіла.

Дзеркало в ванні натякає на втому,
Втому щоранку зустрічати думки свої одноманітні.
Вересня холод зустрів мене в тонких брюках,
Лагідно нагадав не давати собі поради хибні.

Бо жалю не вистачає тепер ні на кого.
Витерти пару зі скла гладкої поверхні;
Зі скрипом; зупинитись, обійняти себе, завмерти.
Тиша, репетативність думок, ідей з пам’яті стертих.